ЩО  ПОВИННА  ВМІТИ  ДИТИНА  У  ВІЦІ  5-6  РОКІВ?

Пам'ять, увага, мислення

• Знаходити помилки і невідповідності на малюнках.
• Розставляти від 6 до 8 малюнків у правильній послідовності.
• Запам'ятовувати 5-6 предметів, зміст сюжетного малюнка.
• Знаходити пару для кожного предмета; пояснювати, який між ними зв'язок.
• Правильно відповідати на запитання: «Для чого потрібні: лікарня, перукарня, пошта, магазин?», «Який одяг і взуття ти вдягнеш, збираючись на прогулянку, коли йде дощ?»
• Знаходити закономірність у розміщенні предметів.
• Розв'язувати прості логічні задачі; з трьох предметів вибирати потрібний.
• Знаходити ознаки схожості і відмінності між двома предметами і малюнками.
• Розрізняти і правильно називати всі кольори і відтінки.
• Правильно визначати послідовність пір року, порядок днів тижня; частини доби.
• Відповідати на запитання: «В якій країні ти живеш?», «Назви столицю нашої Батьківщини», «Ким працюють твої батьки?»
• Виконувати елементарні правила поведінки на вулиці (переходити дорогу в спеціально відведених місцях на зелений знак світлофора; обходити люки, кидати сміття в урни і т. д.).
• Розуміти, що добре, а що погано.Математика

• Рахувати від 1 до 10 у прямому і зворотному порядку, розставляти цифри в правильній послідовності.
• Знаходити пропущене число.
• Впізнавати і правильно писати цифри.
• Розкладати (складати) числа (знати склад числа).
• Розрізняти поняття: «кількість», «число», «цифра».
• Порівнювати кількість предметів, розуміти значення математичних знаків
• Порівнювати предмети за розміром (довжиною, шириною, висотою, товщиною).
• Порівнювати кількість предметів у групі.
• Правильно використовувати в мовленні порядкові числівники.
• Розв'язувати прості приклади і задачі на додавання і віднімання.
• Орієнтуватися в просторі і на аркуші паперу (праворуч, ліворуч, посередині, вгорі, внизу, спереду, ззаду).
• Впізнавати і правильно називати геометричні фігури: круг, овал, трикутник, квадрат, прямокутник, ромб.

Розвиток мовлення

• Правильно вимовляти всі звуки; говорити не поспішаючи, виразно.
• Називати предмети навколишнього оточення, дії людей і тварин.
• Називати узагальнюючим словом предмети, що належать до груп: «меблі», «робочі інструменти», «іграшки», «транспорт», «продукти», «овочі», «фрукти», «одяг», «музичні інструменти» і т. д.
• Правильно ставити іменники в форму однини і множини.
• Знаходити предмет за описом (лимон – овальний, кислий, жовтий, їстівний); самостійно описувати предмет.
• Підбирати слова, близькі і протилежні за значенням (добрий – злий).
• Розуміти значення прийменників (у, на, під, за, між, перед, біля і т. д.).
• Знати, які бувають свята.
• Знати, які бувають професії, чим займаються люди цих професій.
• Підтримувати бесіду: вміти відповідати на запитання і правильно їх ставити.
• Розказувати напам'ять кілька віршів, примовлянок, загадок; відгадувати загадки.
• Складати за малюнком оповідання з 5-6 речень; узгоджувати слова в роді, числі, відмінку.
• Переказувати зміст почутої казки; вживати в мовленні прості і складні речення.
• Придумувати закінчення до оповідання.
• Виділяти перший і останній звук у слові; розуміти, чим відрізняється буква від звуку (звуки – це те, що ми чуємо; а знаки, якими ми позначаємо звуки на аркуші, називаються буквами).
• Правильно називати звуки і букви; читати слова з двох і більше складів і розуміти їхнє значення; ділити слова на склади.

Графічні навички

• Користуватися різними образотворчими засобами: крейдою, фарбами, олівцями, фломастерами.
• Проводити лінії різної довжини і напряму; малювати прості предмети, кола; обводити, штрихувати, копіювати, малювати по клітинках і розфарбовувати малюнки.

Типові правила, що сприяють  ефективному спілкуванню з дитиною

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:
o    постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
o    проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім'ї;
o    проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
o    перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати 
з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
o    тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
o    створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров'я дітей.

Ви повинні знати: 
o    з ким приятелює ваша дитина;
o    де проводить вільний час;
o    чи не пропускає занять в школі;
o    в якому вигляді або стані повертається додому.

Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це
o    Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею. 
o    Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
o    Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами. 
o    Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними. 
o    Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас. 
o    Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками. 
o    Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів. 
o    Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню. 
o    Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід 
і переймайте чужий. 
o    Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. 

 Профілактика агресії у дітей

1. В випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:

• Повне ігнорування реакції дитини/підлітка;
• Розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);
• Переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);
• Позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).

2. Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній зв’язок:

• Констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);
• Констатуюче питання («Ти злишся?»);
• Розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);
• Висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);
• Апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).

3. Зберегти позитивну репутацію дитини.

Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:

• Публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;
• Не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;
• Запропонувати підлітку/дитині компроміс.

4. Контролювати свої негативні емоції.

Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.

5. Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.

Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.

6. Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:

• Нерефлексивне слухання;
• Витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;
• Навіювання спокою невербальними засобами;
• Прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;
• Використання гумору;
• Визнання почуттів дитини.